Коли Янукович став Президентом, багато хто опинився перед складним вибором. Насамперед – держслужбовці.
Один мій товариш, який працював у виконавчій владі, після приходу їхньої влади одразу написав заяву на звільнення за власним бажанням. Хоча йому пропонували залишитись. Він – професіонал з великої літери. На моє запитання, чому прийняв таке рішення, відповів: "Я їм служити не буду".
Інший мій знайомий залишився на роботі. Він почав поводитися негідно, намагаючись вислужитись перед новою владою. В результаті втратив повагу, друзів, соратників. А через три місяці його звільнили. Без попередження і без пояснень.
Коли на підході до центру Києва Вас зупинить міліціонер і буде вимагати у вас документи і довідку про місце роботи, щоб вирішити чи дозволити Вам пройти далі – не дивуйтесь. Це не комендантська година і не початок бойових дій – це в Київ знову приїхали російські наглядачі. І не важливо – в піджаках вони, чи в рясах.
В українській політиці, на жаль, вже стає звичним явище, коли політичні технології підміняють реальність. Інформація, придумана в кабінетах політтехнологів і поширена політиками в ЗМІ, часто сприймається набагато достовірніше, ніж правдиві політичні реалії. Це, зокрема, стосується і чуток про можливість входження «Нашої України» в коаліцію з Партією регіонів.
Останні два тижні були для мене дуже непростими. Все почалося з того, що я з’явився по виклику в прокуратуру, де, як свідок, давав свідчення стосовно подій 27 квітня у Верховній Раді України під час ратифікації угоди по Чорноморському Флоту. Вже за кілька днів я дізнався, що проти мене відкрита кримінальна справа.
Після перемоги Януковича на президентських виборах Україна опинилася в новій політичній реальності. Мало хто з політиків це усвідомлює. Багато хто з громадян інтуїтивно це відчувають.
Україна перетворилася на поле бою. Події останніх місяців - це не міжпартійні суперечки і не тільки внутрішньоукраїнське протистояння.
Я переконаний: військове вторгнення Росії в Грузію, події в Киргизстані, смерть (загадкова) президента Польщі Качинського і останні події в Україні - це ланки одного ланцюга.
«Важко навіть уявити собі, на які ще стратегічні поступки у питаннях державного суверенітету та національної безпеки готовий піти режим Януковича в обмін на тимчасові знижки на газ для наближених олігархів».
Смерть Президента Польщі Леха Качиньського - без сумніву, втрата і для Польщі, і для України. Адже весь його шлях у політиці був яскраво пронизаний бажанням налагодити максимально близькі і стратегічні відносини між нашими двома державами.
25 лютого 2010 року Європейський парламент схвалив Резолюцію Європейського парламенту щодо України. У пункті 20 цього документу Європейський парламент висловлює глибокий жаль стосовно того, що Президент України Віктор Ющенко присвоїв лідеру Органiзацiїукраїнських нацiоналiстiвСтепанові Бандері звання Героя України.
На моє переконання, така позиція європарламентарів є тенденційною і базується на фальшивих псевдоісторичних фактах.
Ми, депутати Верховної Ради України, делеговані українським народом до найвищого представницького, законодавчого органу влади з метою захисту національних інтересів та для визначення пріоритетів та перспектив розвитку Української держави, в цілому позитивно сприймаємо Резолюцію Європейського Парламенту щодо України, прийняту 25 лютого 2010 року.У той же час висловлюємо глибоку стурбованість з приводу пункту 20 Резолюції Європейського Парламенту щодо України.
Сьогодні, як і у всі роки Української незалежності, вибори мають набагато більше значення, аніж просто голосування за того чи іншого кандидата, за ту, чи іншу партію. Це в стабільних європейських державах вибори є змаганням соціальних і економічних програм, різних шляхів вдосконалення існуючої політичної системи. В Україні кожні вибори – боротьба за утвердження державності, боротьба за українську перспективу, зрештою, боротьба за Україну.
