Статті

Напередодні саміту Україна – ЄС, на якому планувалося підписання Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу, шансів на парафування Угоди стає все менше. Ще на початку осені я попереджав, що Кремль і п'ята колона в Україні зроблять все можливе, щоб Угода не була підписана. І ми, по суті, стали свідками широкомасштабної спецоперації, завдання якої – зупинити рух України в Європу. Керівництво Російської Федерації чітко усвідомило: у разі підписання Угоди, про Митний союз можна забути. Як і про новітнє оформлення ідеї російського панування – Євразійський союз. А для Путіна – це не лише стратегічна мета, а й основа його президентської кампанії: ввійти в образ «собіратєля рускіх зємєль».

Можливо, вже наступного пленарного тижня Янукович внесе на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про вибори народних депутатів України». Незважаючи на серйозні застереження Венеціанської комісії, влада демонструє готовність пропихнути цей закон в сесійній залі, як свого часу закон по вибори до місцевих рад. Ігноруючи і думку експертів, і парламентської опозиції. І, найголовніше, суспільства.

Коли чоловік втрачає контроль над своїми вчинками та словами, жінка приводить його до тями ляпасом. Коли міністр України робить вигляд, що нашої держави не існує, а освіта та наука в нас «малороська», до тями його має привести ляпас від суспільства.

Востаннє, перед 6 вересня цього року, фракція "Наша Україна – Народна самооборона" зібралась на повноцінне засідання 27 квітня 2010 року, напередодні ратифікації Харківських угод. Тоді прийняли два рішення: зафіксували, що ми знаходимось в опозиції до нинішньої влади, і вирішили зробити усе можливе, щоб не допустити ратифікації Харківських угод Верховною Радою. В сесійний зал ми увійшли разом, свій сектор накрили державним прапором. І саме нашу фракцію, наш сектор атакували бойовики провладної більшості. Члени нашої фракції відстоювали інтерес України як могли. Але, нас було надто мало – тих, хто в той день реально намагався зупинити ратифікацію Харківських угод, ганебно синхронізовану з Російською Думою.

У 2012 році, окрім таких визначальних подій, як проведення єврочемпіонату по футболу і парламентських виборів в Україні, в світі відбудуться ще дві події, які заслуговують на увагу і матимуть вплив на нашу державу. Президентські вибори в Росії та США.

Поправки до Закону "Про громадянство України" я готував давно. Спонукали мене тривожні тенденції в Європейському Союзі. Велика кількість мігрантів, які прибули в європейські держави після Другої світової війни часто так і не адаптувалась до законів, традицій і цінностей держав, громадянами яких вони стали. В свою чергу це призвело до конфліктів і непорозумінь, які нерідко переходять у вуличні сутички. Як між різними громадами, так і з правоохоронними органами. Звичайно, на це накладаються і соціальні проблеми. Події кількарічної давності в Парижі та інших країнах Західної Європи – яскраве цьому підтвердження.

Своєрідно привітав Президент РФ Дмитро Медведєв українців з 20-ю річницею Незалежності. І використав для цього оригінальний майданчик – зустріч з главою КНДР Кім Чен Іром. Медведєв наполегливо порекомендував українцям віддати Росії ГТС, вступити в Митний Союз і, в цілому, йти по дорозі Білорусії. А інакше доведеться застосовувати санкції. Чому такі категоричні ультиматуми саме в День Незалежності?!

Наступ влади на наші права, нашу гідність, на наш добробут продовжується. У країні ростуть ціни на газ, воду, електроенергію, продовольчі товари першої необхідності, на комунальні послуги, на бензин. Складається враження, що влада хоче довести українців до повного зубожіння. І духовного, і фізичного. Громадські рухи організовують протести по кожному з напрямків наступу влади. Але, на жаль, ці виступи часто недостатньо організовані, недостатньо масові.

Одного історика спитали, чому Наполеону вдалось здобути так багато перемог? Він відповів: «Тому, що і Наполеон, і його командири відповідали висоті поставлених завдань!»

29 січня 1918 року 300 юнаків стали на бій проти чисельно переважаючих частин окупаційної армії Муравйова...

Я не належу до оптимістів, котрі стверджують, що ця влада не втримається і до осені. І я не належу до песимістів, котрі вважають, що вони прийшли на довго, як мінімум на 10 років.