Статті

Законопроект «Про мову» під авторством Єфремова, Симоненка і Гриневецького викликав в українському суспільстві хвилю обурення і гострих дискусій. І це не дивно: адже команда Януковича вирішила завдати удару по одній з фундаментальних цінностей Української держави – по українській мові.

Шановний пане Президенте! Шановні учасники З’їзду!

Сьогодні ми зібралися в непростий для держави час. І наша політична партія вперше збирається на з’їзд не як пропрезидентська, а як опозиційна сила.

Ми не змогли здобути перемоги на останніх Президентських виборах і це, без сумніву, повинно стати підставою для глибокого аналізу, роздумів і правильних висновків. Без сумніву, рішення про відставку керівних органів партії – це вияв європейської політики і європейських підходів. Однак, це лише перший крок. Далі маємо пройти шляхом переосмислення своєї діяльності, перегрупування сил і створення ґрунту для перемог.

Коли Янукович став Президентом, багато хто опинився перед складним вибором. Насамперед – держслужбовці.

Один мій товариш, який працював у виконавчій владі, після приходу їхньої влади одразу написав заяву на звільнення за власним бажанням. Хоча йому пропонували залишитись. Він – професіонал з великої літери. На моє запитання, чому прийняв таке рішення, відповів: "Я їм служити не буду".

Інший мій знайомий залишився на роботі. Він почав поводитися негідно, намагаючись вислужитись перед новою владою. В результаті втратив повагу, друзів, соратників. А через три місяці його звільнили. Без попередження і без пояснень.

Коли на підході до центру Києва Вас зупинить міліціонер і буде вимагати у вас документи і довідку про місце роботи, щоб вирішити чи дозволити Вам пройти далі – не дивуйтесь. Це не комендантська година і не початок бойових дій – це в Київ знову приїхали російські наглядачі. І не важливо – в піджаках вони, чи в рясах.

В українській політиці, на жаль, вже стає звичним явище, коли політичні технології підміняють реальність. Інформація, придумана в кабінетах політтехнологів і поширена політиками в ЗМІ, часто сприймається набагато достовірніше, ніж правдиві політичні реалії. Це, зокрема, стосується і чуток про можливість входження «Нашої України» в коаліцію з Партією регіонів.

Останні два тижні були для мене дуже непростими. Все почалося з того, що я з’явився по виклику в прокуратуру, де, як свідок, давав свідчення стосовно подій 27 квітня у Верховній Раді України під час ратифікації угоди по Чорноморському Флоту. Вже за кілька днів я дізнався, що проти мене відкрита кримінальна справа.

Після перемоги Януковича на президентських виборах Україна опинилася в новій політичній реальності. Мало хто з політиків це усвідомлює. Багато хто з громадян інтуїтивно це відчувають.

Україна перетворилася на поле бою. Події останніх місяців - це не міжпартійні суперечки і не тільки внутрішньоукраїнське протистояння.

Я переконаний: військове вторгнення Росії в Грузію, події в Киргизстані, смерть (загадкова) президента Польщі Качинського і останні події в Україні - це ланки одного ланцюга.

«Важко навіть уявити собі, на які ще стратегічні поступки у питаннях державного суверенітету та національної безпеки готовий піти режим Януковича в обмін на тимчасові знижки на газ для наближених олігархів».

Смерть Президента Польщі Леха Качиньського - без сумніву, втрата і для Польщі, і для України. Адже весь його шлях у політиці був яскраво пронизаний бажанням налагодити максимально близькі і стратегічні відносини між нашими двома державами.

25 лютого 2010 року Європейський парламент схвалив Резолюцію Європейського парламенту щодо України. У пункті 20 цього документу Європейський парламент висловлює глибокий жаль стосовно того, що Президент України Віктор Ющенко присвоїв лідеру Органiзацiї українських  нацiоналiстiвСтепанові Бандері звання Героя України.
На моє переконання, така позиція європарламентарів є тенденційною і базується на фальшивих псевдоісторичних фактах.