– Пане Андрію, як Ви оцінюєте сучасну політичну ситуацію в Україні?
Я вважаю, що сьогодні проблеми України мають два виміри: зовнішній і внутрішній. Зовнішні проблеми України традиційно йдуть з боку політичного керівництва Російської Федерації. Хто б і які б політичні сили не були при владі в Україні, вони неминуче стикаються з цією проблемою. Складається враження, що для російського керівництва сам факт існування Української Держави є загрозою.
Ця проблема актуалізується особливо сьогодні, коли Президентом України став Янукович, який протягом всього терміну перебування на посаді фактично крок за кроком здавав національні інтереси України. Найбільш яскравим прикладом чого є Харківські угоди.
Взагалі треба зазначити, що Росія проводить постійні широкомасштабні кампанії проти України. Це й інформаційна, й економічна, й енергетична війни. І навіть релігійну сферу Кремль використовує як спосіб російської експансії в Україні. Доктрина так званого “руского міра” сьогодні фактично є новою формою російського імперіалізму, який протягом століть не змінював свого змісту, змінюючи лишень назву. Перед цими загрозами вкрай важливо, щоб українське суспільство було сконсолідоване і могло чинити опір зовнішньому впливу.
Але, на жаль, сьогодні внутрішні проблеми в державі є не менш складними, ніж зовнішні. Президент Янукович, який прийшов на посаду Президента під гаслами проведення економічних реформ, продемонстрував повну неспроможність покращити економічний стан і провадити будь-які змістовні реформи. Відбувається лишень перерозподіл власності на користь його соратників, переважно відомих українських олігархів.
Натомість розпочався тотальний наступ на гуманітарну сферу всередині держави. На вістря цієї антиукраїнської атаки був поставлений Міністр освіти Дмитро Табачник, який веде себе не як міністр українського уряду, а як агент впливу Кремля в Україні. Наступ на все українське – на мову, духовність, історію – проводиться у всіх сферах освіти.
Разом з тим, правоохоронні органи почали виконувати роль репресивної машини, завдання якої – кинути за грати кожного, хто чинить будь-який опір режиму Януковича. Власне, першими на собі це відчули активісти ВО “Тризуб” ім. С. Бандери. А сьогодні – це арешт під надуманим приводом екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
Такі обставини ставлять під загрозу розвиток української державності а також європейський курс України. Адже цієї осені мають вирішитися ключові питання зовнішньополітичного напрямку розвитку нашої держави, а саме – підписання угоди про зону вільної торгівлі України та ЄС.
На моє глибоке переконання, патріоти України, українське суспільство повинні концентрувати всі свої зусилля, щоб змінити політичне керівництво України. Тільки за таких умов ми можемо повноцінно протистояти зовнішньому тиску на нашу державу, проводити ефективну внутрішню політику в інтересах кожного українця.
– Чому, на Ваш погляд, національно-демократичні сили України ніколи між собою не можуть знайти спільну мову, в той час як антиукраїнські сили виступають спільним фронтом?
Гетьманство в Україні – це давня проблема, яка багато разів призвела до втрати Україною своєї державності. Таке враження, що наші політичні керівники втратили пам'ять, або ніколи не читали книжок з історії України.
Взаємопоборювання і взаємознищення фактично стали основною причиною приходу Януковича на пост Президента України. Сьогодні, коли всі прогресивні сили відчули, яку загрозу становить Янукович та його команда, я сподіваюсь, вдасться хоч частково проблему взаємопоборювання відставити на другий план. Я, звичайно, не вірю, що всі опозиційні сили об’єднаються в одну партію. Але треба спільно узгодити хоча би два принципи: перший – припинити взаємопоборювання, другий – координувати свої дії.
Недавно створений Комітет опору диктатурі, на мою думку, є хорошим майданчиком, на якому опозиційній сили могли би реалізуватися. Якщо, звичайно ж, знову на перешкоді не стане проблема вождизму. Це особливо важливо напередодні парламентських виборів 2012 року. Щоб, принаймні на рівні Верховної Ради України, можна було би знищити монополію в парламенті Партії регіонів та їх сателітів.
– Ви взяли на себе головну політичну відповідальність за захист членів “Тризубу”, які підпали під шквал репресій внутрішньо-окупаційного режиму Януковича. Як Ви бачите подальше розгортання судових процесів та подій навколо цих кримінальних справ?
Справді, хлопці з “Тризубу” першими опинились на вістрі боротьби і зазнали репресій режиму Януковича. Треба відзначити, вони поводили себе гідно, чим дали приклад для всіх наступних політичних в’язнів в Україні. Я, звичайно, з перших хвилин, коли дізнався про арешт членів “Тризубу”, вважав своїм обов’язком зробити все, що в моїх силах, аби домогтися їхнього звільнення.
Треба зазначити, що мало хто з політичних сил тоді став на захист “тризубівців”. Мене тоді це дуже вразило. Адже було зрозуміло, якщо змовчати зараз – репресії наберуть набагато більших обертів. Я гордий з того, що зумів хоч якимось чином долучитись до визволення хлопців з-за ґрат. З такою самою активністю я допомагав і арештованим активістам податкового майдану, і іншим новітнім політв’язням. З часом, депутатів, які так само активно почали включатися в процес, ставало все більше і більше. І сьогодні, коли за ґратами опинилася Юлія Тимошенко, стає зрозумілим, що, можливо, якби з самого початку ми були консолідованими й організованими в питанні захисту новітніх політв’язнів, нам би вдалось не допустити майбутніх репресій.
– Щоб Ви побажали членству ВО “Тризуб” ім. С.Бандери?
Хотів би побажати міцності, стійкості і сили духу. Немає сумнівів, що попереду – тривала і виснажлива боротьба за втілення в життя тих ідеалів, які сповідував Степан Бандера і багато поколінь наших попередників, борців за Українську Державу. Для кожного націоналіста є вкрай важливим – твердо дотримуватись своїх переконань та ідеалів – незалежно від політичної кон’юнктури. Треба розуміти, бачити крізь політику – Україну. Політики приходять і відходять, а Україна – вічна.
Усім українцям, у День 20-ї річниці незалежності України, бажаю щастя і сімейного благополуччя, віру й надію на краще майбутнє нашої держави. Найголовніше – вміти цінувати те, що ми маємо честь бути громадянами Української Держави. За те, щоб мати такий привілей, поклали голови багато наших попередників. Але щоб збудувати Україну такою, за яку вони боролись, нам сьогодні вкрай важливо відкинути розпач і розчарування. Бо тільки наша віра і наша енергія зможуть наповнити Україну українським змістом.
Джерело: «Бандерівець»
